Свято Андрія

        Свято Андрія Первозванного  -  дуже популярне і шановане протягом багатьох віків в Україні, дійшло і до наших часів. Щораз нові покоління приймають його за своє, продовжують та розвивають його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді. Це одне з найулюбленіших передноворічних свят, яке традиційно відзначається в нашій школі.  Організаторами та учасниками цього календарно-обрядового дійства були учні  10 класу (класний керівник Іванцов М.І.).

В родинному колі зібралися батьки, вчителі, учні школи. На свято завітав і шановний гість отець Михаїл.

На роль господині десятикласники запросили свою першу вчительку Качайло Т.О.

Моторна та дбайлива господиня та її вправна дочка (Сірант Д.) гостинно прийняли у своїй імпровізованій оселі гостей. На сцені, наче в українській світлиці: бабусині рушники, в кутку - українська піч, на столі – глечик з узваром, в  полумиску – національні страви - вареники, пиріжки, лавка застелена  рядном із прабабусиної скрині.

 Першими на свято завітали, співаючи українських народних пісень, дівчата. Очікуючи парубків, вони готують головний атрибут свята – сонячну калиту – символ добробуту, достатку, щастя, благополуччя.

Учасники цього заходу старались якнайкраще передати  споконвічні традиції українського народу. Не обійшлося на святі без ворожіння. До приходу парубків дівчата намагались дізнатись про свою долю. Згадали, як колись передбачали її їхні мами та бабусі : ворожили  на свічку, на тин, на миску, на чобітки, слухали, засівали коноплі, приказуючи:

Андрію! Андрію!

Я на тебе коноплі сію;

Спідницею волочу, -

Бо дуже заміж хочу.

Аж ось на свято завітали парубки з неповторною рікою мелодійних українських пісень.

Найурочистіший момент свята – обряд «Кусання калити». За допомогою червоної стрічки калиту підвісили до стелі. Старший парубок запрошував «коцюбинських» кусати калиту. Хлопці по черзі намагалися вкусити її, дівчата ж в цей час смішили хлопців. Того парубка, котрий засміявся, калетинський, жартуючи, мазав віхтем, залишаючи на обличчі сліди сажі. Це сприймалося як відмінний привід повеселитися.

Найсмачнішою частиною свята стало частування гостей варениками та калитою.

Гарно був організований і музичний супровід заходу. Забезпечив його вчитель музичного мистецтва Повар Ю.В.

 Святкування Калити – справжня можливість поринути в атмосферу українських традицій, зазирнути у минуле нашого народу. Отак ожили перед нами старовинні народні ігри та забави. Тепер головне, щоб вони й надалі не канули у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.

Кажуть, усі ворожби та бажання «під Андрія» збуваються. Тож нехай те тепло і любов, які наші десятикласники щедро розсіяли поміж присутніх у цей неповторний вечір, стократ повернуться до них, даруючи їм щасливу долю.